Антикварна Книга Жиль Блаз, Ален-Рене Лесаж 1901 рік. З ілюстраціями в тексті Жуо, Стааля, Леру і Дідьє. З трьома портретами Лесажа і критичним нарисом. Переклад з французької С.С. Трубачова. Видання Санкт-Петербург 1901 рік. Колекційний стан книги. Є нев'янучі твори. Вони переживають своїх авторів; проходять цілі століття, і вони залишаються вічно свіжими, як би свідчуючи фактом свого існування, що не все в природі тліно і приречено на смерть.Така властивість таланту. Талант не старіється. Скільки років "Іліаді" або "Одесея", але ж живуть вони не запилених полицях нашої бібліотеки і з кожної сторінки їх віє яскравістю і новизною, як ніби автор жив не 3000 років тому, а продовжує жити і в наш час. Те ж саме треба сказати про Данте, Петрарку, Камоенсе, Торквато Тоссо, поетів великих, але забутих і не читаних як не читаються у нас в Росії, наприклад, твори Баратинського, Батюшкова, Бенедиктова та інших представників російської поезії 30-х і 40-х років 19 століття. Те ж саме доводиться сказати і про Лесажу, цьому дивовижному французькому побутописця часів Людовика 14, який зумів не тільки вписати нову сторінку в історії вітчизняної літератури, але і внести в сучасність живий струмінь своїми дивовижними творами, серед яких роман "Жиль Блаз" займає по справедливості перше місце. Щоб дати поняття про успіх і вплив, яким користувався за життя автор "Жиль Блаз" у Франції, досить навести відомий анекдот про останній екземпляр його книги і двох пристрасних читачів. Лесаж в той час вже написав свою комедію "Тюркаре", яка прославила його, як сміливого борця за правду, і щойно випустив "Хромого чорта", таку ж, але ще більш різку сатиру на звичаї того часу. Книга ця знайшла до того швидкий збутися у Франції, що через кілька днів після її виходу знадобилося нове видання. Магазин, в якому продавалася ця книга, осаджувався, як фортеця. Нарешті, і друге видання було розпродано. Залишився всього один екземпляр, а бажаючих купити його було двоє. Що робити? Ні той, ні інший не хотіли поступатися супернику, і потрібно було вибрати одне з двох: або розірвати книгу навпіл, або вирішити справу поєдинком. Противники віддали перевагу останньому і тут же в магазині оголили шпаги. Через хвилинуодин з них лежав на підлозі в крові, а інший виходив у двері, урочисто забираючи заповітну книгу. Одного цього анекдоту, який, втім, не анекдот, а дійсний факт, абсолютно достатньо, щоб оцінити роль і значення автора "Жиль Блаза" для сучасників. Згодом успіх Лесажа у Франції ще більше зріс, а вдячні нащадки дійшли в своєму захваті до того, що поставили його навіть на одну висоту з Сервантесом. Однак, в наших очах найважливіше те, що Лесаж відразу завоював загальну увагу і став кумиром натовпу. Його не тільки читали, але і любили. У його творах шукали глибокого сенсу, а в "Жиль Блазі" навіть знайшли щось більше, ніж глибокий сенс - громадянський подвиг. І все це незважаючи на те, що Лесаж описував головним чином не французьке, а іспанське життя, не рідну, а чужу природу, чужу мову, чужі звичаї, чужі політичні та суспільні ідеали. Іспанія наче зробилася для нього другою батьківщиною і їй, а не своєму краю присвячував він свій талант, дозвілля і натхнення. Як могло статися, що людина, яка деяким чином змінила рідному краю, користуватися в не за життя і після смерті такою шаною і загальним поклонінням? Але перш ніж відповісти на це питання, необхідно зупинитися на літературних течіях, що ознаменували століття Людовика 14, коли жив і працював знаменитий автор "Жиль Блаза".