Основною метою видання був захист православ'я, боротьба з польським впливом та католицизмом на західноросійських землях, протидія поширенню атеїзму, а також проявам українського націоналізму та сепаратизму. Журнал обстоював ідею єдності російського народу у трьох його гілках — білоруській, великоросійській та малоросійській, і виступав проти полонізації та католицького прозелітизму. У 1864 році видання було перенесене з Києва до Вільно та перейменовано на «Вісник Західної Росії». З 1870 року, після того, як К. Говорський відійшов від керівництва журналом за станом здоров'я, головним редактором став Іван Еремич. Після смерті Говорського у 1871 році журнал припинив своє існування. У журналі публікувалися дослідження, присвячені історії західноросійських земель, історичні документи, архівні матеріали, художні твори, публіцистичні та полемічні статті. Видання підтримувало державну політику, проведену у регіоні, і виступало органом консервативної думки. Журнал «Вісник Західної Росії» був заснований як продовження «Вісника Південно-Західної та Західної Росії», що виходив у Києві. Видання активно висвітлювало питання історії, етнографії, народної освіти, російсько-польських відносин та виступало проти полонізації білоруських та українських земель. Є штампи бібліотек