Збірник документів. Петрозаводськ. Державне Видавництво Карело-Фінської РСР. 1941. 380 с. Тверда палітурка, збільшений формат. Видання вийшло в тираж перед самим початком Великої Вітчизняної Війни, основна кількість тиражу загинула. У книзі опубліковано 224 документи, з додатками і географічним покажчиком. Введення. Публікований збірник матеріалів має на меті всебічно висвітлити життя карельської села XVII століття. Необхідно, однак, відразу ж відзначити, що та територія, яка в даний час входить до складу Карело-Фінської РСР, в XVII столітті не носила назви Карелії. У той час тут знаходилися три адміністративні райони: на заході - Карельський повіт, на сході і півночі - Заонезькі і Лопські погости. Вони входили до складу Новгородської області. У 1611. Карельський повіт відійшов до Швеції, а Заонезькі і Лопські погости з середини XVII століття були відокремлені в окремий адміністративний округ. Кордон Карельської АРСР майже збігається з кордоном Заонезьких і Лопських погостів XVII століття, відрізняючись від неї тільки на півдні: до складу Заонезьких погостів входила вся річка Свір і досить значний район на південь від Онезького озера, який зараз до складу Карело-Фінської РСР не входить. Решта меж погостів майже тотожні з кордонами Карелії. Тоді ця область не носила назви Карелії. І карели, що входили до складу її населення, ні в яких джерелах не називалися карелами. У той час ця назва застосовувалася до жителів міста Корели (Кексгольма) і його околиць, тобто місцевостей, які за Столбовським миром 1617 р. відійшли до Швеції. Тому, стосовно до XVII століття термін Карелія для позначення району Заонезьких і Лопських погостів можна вживати лише умовно. Публіковані матеріали малюють карельське село в той час, коли колонізаційний процес в Карелії підходив до свого завершення: вже трохи залишалося неосвоєних, придатних для обробки, земель. Починала відчуватися деяка земельна тіснота. З'явилися перші ознаки її - земельні тяжби, вистежування «зайвих», не обкладених тяглом, сільських ділянок у сусідів і т. п.