"Статут духовних училищ" - нормативний документ, затверджений 14 травня 1867 року, що регламентує діяльність духовних навчальних закладів Російської імперії. Він визначав цілі, структуру, управління та фінансування духовних училищ, а також встановлював навчальні програми та правила прийому учнів. Основним завданням цих установ була початкова освіта дітей православного духівництва. У 1867 році були також затверджені статути та штати духовних семінарій та училищ, що стало частиною реформи духовної освіти в Росії. Ці статути надавали право вступу до духовних навчальних закладів особам із усіх станів, проте представники недуховного походження становили лише близько 8% від загальної кількості учнів. Видання «Про порядок запровадження нового статуту та штатів духовних семінарій та училищ» було опубліковано у Володимирі у 1867 році та містило 72 сторінки. Реформа духовної освіти 1860–1870-х років, частиною якої був статут 1867 року, мала на меті виховання високоморальних служителів церкви, а й інтеграцію духовних шкіл до загальноосвітньої системи.